Чи можуть у службі зайнятості відмовити у наданні статусу безробітного?
Питання реєстрації громадян, як безробітних врегульовані Законом України «Про зайнятість населення» та Порядком реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 № 792 (далі - Порядок).
Відповідно до частини 1 статті 43 вказаного Закону статусу безробітного може набути:
-особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи;
-особа з інвалідністю, яка не досягла встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України «Про державну соціальну допомогу особам інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» та «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю»;
-особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.
Відповідальність за достовірність поданих до центру зайнятості даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного, покладається на зареєстрованого безробітного.
Підстави для відмови у наданні статусу безробітного викладені у пункті 23 Порядку. До них належать:
-відсутність на дату прийняття рішення про надання статусу безробітного документів, зазначених у пунктах 17 і 18 Порядку;
-встановлення факту зайнятості особи, у тому числі отримання повідомлення від роботодавця про працевлаштування особи;
-подання заяви про надання статусу безробітного особою, яка не зазначена у частині першій статті 43 Закону України «Про зайнятість населення»;
-письмова відмова особи від 2-х пропозицій підходящої роботи;
-невідвідування роботодавця та неподання в установлений строк без поважних причин особою письмової відповіді роботодавця про результати співбесіди відповідно до виданого центром зайнятості направлення на працевлаштування;
-неповернення особою коштів, отриманих за період попередньої реєстрації, що припинена на підставі абзаців вісімнадцятого - двадцятого підпункту 1 пункту 30 Порядку.
Питання реєстрації громадян, як безробітних врегульовані Законом України «Про зайнятість населення» та Порядком реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 № 792 (далі - Порядок).
Відповідно до частини 1 статті 43 вказаного Закону статусу безробітного може набути:
-особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи;
-особа з інвалідністю, яка не досягла встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України «Про державну соціальну допомогу особам інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» та «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю»;
-особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.
Відповідальність за достовірність поданих до центру зайнятості даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного, покладається на зареєстрованого безробітного.
Підстави для відмови у наданні статусу безробітного викладені у пункті 23 Порядку. До них належать:
-відсутність на дату прийняття рішення про надання статусу безробітного документів, зазначених у пунктах 17 і 18 Порядку;
-встановлення факту зайнятості особи, у тому числі отримання повідомлення від роботодавця про працевлаштування особи;
-подання заяви про надання статусу безробітного особою, яка не зазначена у частині першій статті 43 Закону України «Про зайнятість населення»;
-письмова відмова особи від 2-х пропозицій підходящої роботи;
-невідвідування роботодавця та неподання в установлений строк без поважних причин особою письмової відповіді роботодавця про результати співбесіди відповідно до виданого центром зайнятості направлення на працевлаштування;
-неповернення особою коштів, отриманих за період попередньої реєстрації, що припинена на підставі абзаців вісімнадцятого - двадцятого підпункту 1 пункту 30 Порядку.