ПРАВО НА ОСОБИСТЕ ЖИТТЯ
Особисте життя - це особлива частина приватної сфери людської життєдіяльності, яка полягає в різноманітних відносинах, стосунках, явищах, подіях, що не мають публічного значення, визначається і регулюється самою особою.
Право на особисте життя гарантується ст. 32 Конституції України. Дане право є відповідним розвитком положень ст. 12 Загальної декларації прав людини, ст. 8 Конвенції про захист прав і основних свобод людини та ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.
Під поняттям "особисте життя" слід розуміти поведінку фізичних осіб поза межами виконання різноманітних суспільних обов'язків, тобто життєдіяльність людини в сфері сімейних, побутових, особистих, інтимних та інших стосунків, що звільнена від "тягаря суспільних інтересів" та спрямована на досягнення особистої мети та задоволення власних інтересів. Право на особисте життя складається з таких складових:
- повноваження мати особисте життя;
- повноваження визначати своє особисте життя. При цьому, закон не визначає переліку можливих чи необхідних діянь, якими б особа могла здійснити своє право на визначення свого особистого життя;
- повноваження на ознайомлення з обставинами особистого життя, означає, що особа самостійно визначає коло осіб, що можуть володіти інформацією про її особисте життя. Фізична особа може дати дозвіл на поширення інформації іншими особами у визначених нею межах поширення. Однак, у випадках, коли це прямо передбачено в законі, в Інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини, дане особисте немайнове право може бути обмежене;
- повноваження зберігати у таємниці обставини свого особистого життя, означає, що фізична особа має можливість не розголошувати про обставини свого особистого життя самостійно, а також вимагати такого нерозголошення від інших осіб, які володіють такою інформацією. Окрім загальної норми про охорону таємниці особистого життя, існують спеціальні норми, якими здійснюється додатковий її захист, наприклад, лікарської таємниці (ст. 40 Основ законодавства про охорону здоров'я), таємниці усиновлення (ст. 226 - 231 СК України), таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ст. 306 ЦК України, ст. 9 Закону України "Про телекомунікації"), адвокатської таємниці (ст. 22 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), таємниці вчинюваних нотаріальних дій (ст. 5, 6, 8 Закону України "Про нотаріат"). Можливість поширення інформації про особисте життя фізичної особи попри її волю можливе лише на підставах та в порядку, що визначений законом, наприклад, коли обставини особистого життя фізичної особи містять ознаки правопорушення, що підтверджено рішенням суду. Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовірності. Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел, зобов'язана робити посилання на таке джерело.»
